Уперше Шпиків згадується в документах, датованих XVI століттям і пов’язане з періодом Польсько-литовської доби. Першими його власниками були шляхтичі Кішки (Кишки), один з яких продав Шпиків князям Острозьким, в подальшому Шпиків почергово належав магнатам Замойським, Конецпольським, Потоцьким. Останніми власниками Шпикова були шляхтичі Свейковські. Шпиків раніше мав значну єврейську громаду, в якій в 1900 році налічувалося 1875 осіб.
Під час Прутського походу в 1711 році у Шпикові зупинявся московський цар Петро І, про що писав О. Пушкін в «Історії Петра».
1760 р. подільським воєводою Леоном Свейковським у поселенні був побудований замок-палац.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Шпиківської волості Брацлавського повіту Подільської губернії, мешкало 1950 осіб, налічувалось 394 дворових господарства, існували 2 православні церкви, 2 єврейських молитовних будинки, школа, лікарня, 5 постоялих дворів, 3 постоялих будинки, 10 лавок, цегельний і миловарний заводи, відбувались базари через 2 тижні.
1892 існувало 586 дворових господарств, проживало 3987 мешканців.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4901 особи (2360 чоловічої статі та 2541 — жіночої), з яких 2895 — православної віри, 1875 — юдейської.
1905 року у містечку із передмістями Садки-Шпиківські існувало 726 дворових господарств, проживало 6041 мешканець, існували 2 православні церкви й 4 єврейські молитовні школи, двокласне сільське училище й церковно-приходська школа, волосне правління, міщанське правління, урядницький пункт, лікарня місцевого землевласника, цукроварний завод, цегельний завод й паровий млин, аптека, 2 аптечних склади, що два тижні по неділях відбувались ярмарки.
